І аварії, і катастрофи виникають раптово й хоча, як правило, мають локальний характер, їх екологічні наслідки можуть поширюватися на великі відстані й захоплювати більші площі. При цьому найбільшу небезпеку мають катастрофи на радіаційних об'єктах (АЕС, підприємства по переробці ядерного палива й ін.), хімічних підприємствах, нафто- і газопроводах, морському й залізничному транспорті, греблях водоймищ та ін.
Найбільша в XX столітті техногенна катастрофа відбулася у квітні 1986 р. на Чорнобильській АЕС (Україна). При цьому загальне число потерпілих перевищило 9 млн чоловік, 29 загинуло від гострої променевої хвороби. Загальна площа радіоактивного забруднення по ізолінії 0,2 мр/год ( більш, ніж в 10 раз більше норми) склала вже в перші дні аварії близько 0,2 млн км2, вона охопила багато районів України, Білорусії, а також ряд областей Росії. Чорнобильська катастрофа, на думку деяких експертів, з'явилася однією із причин розпаду Радянського Союзу.
Масштаби катастроф настільки страшні для екосистеми планети, що людство століттями буде розплачуватися за свої помилки, якщо не вб'є себе набагато раніше, як спробувало зробити це в 1979 році в Єкатеринбурзі (колишньому Свердловську). Тоді викид спор сибірської виразки вбив кілька сотень людей у радіусі 3 кілометрів від джерела поширення – інституту вірусології.
Ми вбиваємо себе, ми винищуємо флору й фауну планети, забруднюючи воду, ґрунт і повітря, які необхідні, як прожитковий мінімум для всього живого, що населяє нашу планету, створюємо собі самі все нові й нові екологічні проблеми.
Ядерний удар по Хіросімі, що відбувся в 1945 році приніс не тільки гуманітарну, але й екологічну катастрофу. По підрахунках аналітиків кількість смертей до 1980 року перевищило 98 000 людських життів, і продовжує дотепер збирати свою страшну данину у вигляді ракових пухлин і підвищеного рівня радіації, що винищують населення.
Але навряд чи цей приклад навчив людину акуратно звертатися з тим, що може стати причиною його винищування. Ні, ми не зупинилися на цьому. В 1979 році в США на реакторі « Тримайл-Айленд» через відмову систем і недбалості операторів відбувся викид радіоактивних газів в атмосферу. Це список обчислюється десятками різноманітних прикладів екологічних катастроф на планеті, що поперемінно забруднюють навколишнє середовище, і сьогодні здається, що зупинки цьому замкненому колу вже немає. Людина, знищивши все навколо, в результаті зникне й сама подібно динозаврам, які проіснувавши на вершині харчового ланцюжка Землі 160 мільйонів років, зникли з поверхні планети близько 65 мільйонів років тому.
Після вищевказаного поява міжнародної суспільної природоохоронної організації, заснованої в м. Ванкувер, Канада 15 вересня 1971 року Девідом Мактаггартом за назвою Greenpeace на початку виглядала жалюгідним глузуванням над спробами почати вирішувати глобальні екологічні проблеми, намагаючись залучити до них увагу громадськості. Однак на сьогоднішній день рух Greenpeace нараховує близько десятка основних проектів, серед яких не можна не відзначити морський проект, нафтовий, а так само проект запобігання катастрофічних змін клімату. Однак враховуючи той факт, що організація фінансується винятково за рахунок особистих добровільних пожертвувань, за три десятки років існування компанії з купки активістів рух перетворився в потужну міжнародну організацію, яка існує в більш ніж 40 країнах світу.
Усе частіше в ЗМІ показують кадри, як хтось із активістів намагається проникнути на танкери, що перевозять нафту, хтось оточує поїзди з ядерними відходами. Є навіть великі перемоги Greenpeace у цій нелегкій боротьбі за екологію, наприклад, скасування затоплення нафтовидобувної платформи за назвою Брент Спар. Деяким членам організації вдалося добратися до цього спорудження й прикувати себе до нього.
Однак навряд чи людина розуміє дійсну небезпеку того, що відбувається зараз на нашій планеті.
Ми самі заручники століття авто технологій. Адже всім відомо, що розробка електромобіля, який зміг би прийти на зміну автомобілям із двигунами внутрішнього згоряння, була на корені загублена покупкою патентів на цю розробку магнатами нафтових компаній. Навіщо вбивати нафтовий бізнес, що приносить сотні мільярдів доларів щорічно, якщо можна знімати «вершки» не вкладаючи засобів в нові лінії по складанню екологічно чистих автомобілів.
Кожний з нас знає, що 1 вересня - це День знань, однак як багато людей знає, що цей день є так само Днем пам'яті видів знищених людиною. За кожні 60 хвилин на планеті зникає приблизно три види флори й фауни. Нескладно підрахувати, що для повного знищення всього живого на Землі, включаючи рослини, знадобиться всього лише близько шістнадцяти з половиною тисяч років. Тільки до середини двадцятого сторіччя ми винищили 67 видів ссавців і 142 види пернатих.
В 2006 році на Кінофестивалі Sundance Film Festival відбулася прем'єра сумно нашумілої картини «Незручна правда» режисера Девіса Гуггенхайма. У листопаді касові збори перевищили 20 мільйонів доларів, а сам фільм сьогодні займає по зборах четверте місце у світі за час існування документального кіно. В 2007 році стрічка одержала два Оскара, у номінаціях «документальний фільм» і «пісня до фільму», а інститут Американського кіно назвав його однією з найбільших подій року. Фільм заснований на подіях, що розповідають про глобальні екологічні проблеми на нашій планеті.
Сьогодні середньозважена температура планети піднялася приблизно на 0,7 °C із часів початку технологічної промислової революції. Але як не дивно, більша частка зазначеної температури виросла всього за останні 50-60 років. І викликана ця хвиля діяльністю людини, а саме викидом газів в атмосферу іменованих у сучаснім суспільстві парниковим ефектом. Яка ж небезпека у зв'язку з потеплінням клімату на землі? Підвищення рівня світового океану?! – Так процес уже запущений і навіть у випадку стабілізації викиду газів в атмосферу зміни будуть тривати кілька тисячоріч. А це неминуче приведе до перерозподілу атмосферних опадів на планеті. Як результат усього вищеописаного виникнення природних катаклізмів, таких як цунамі, урагани, смерчі й посухи.
Звичайно ж, усі ми розуміємо, що благополуччя цивілізації недосяжне без споживання природних ресурсів. Сьогодні їх споживання досягло колосальних розмірів. Але чи замислювався хтось із нас, наскільки вистачить ще цього природного благополуччя? Скільки ще екологічних лих зможе витримати наша Матінка-Земля. Адже однаково, коли-небудь у далекім майбутньому, прийде перепрофілювати заводи й фабрики на споживання нових видів палива в результаті виснаження природних, так чому не зробити це зараз? Чому не почати заощаджувати сьогодні, не чекаючи поки почнуть осідати вироблені надра нашої планети й екологічні проблеми не погублять людство?
Але хто сказав, що наша обитель спокійно зносить усі лиха й страждання, які ми їй доставляємо? Хто сказав, що планета не пручається насильницькому способу життя на ній? Зараз серед рослинного світу налічується 450 видів рослин хижаків. Вони обрали вірний шлях виживання у своєму середовищі. Харчуються такі види в основному дрібними плазуючими й комахами, що мають необережність попастися в їхні зелені обійми.
На жаль, у зв'язку зі зміною поколінь людства, страшні сторінки історії досить швидко стираються з пам'яті наших предків. Людина не встигає освоювати важкі уроки страшних екологічних катастроф, що забрали мільйони одиниць людських життів, пов'язані з халатною недбалістю техніків, операторів, водіїв, електриків.
Планета поки терпить, іноді огризаючись, вона потім безмовно зносить вирубку лісів, випалювання полів, спустошення надр, що не дає нічого іншого, крім як жахливі шрами на її багатому чорноземами тілі. Вона завмирає при випробуваннях нових видів озброєння здатних з холодною недбалістю зробити її ненаселеною пустелею, такий же, як десятки сестер зірок у галактиках, що не зберігають ніякої іскри життя, що монотонно роблять свій безмовний шлях. Але як же все-таки хочеться вірити, що людина може усвідомити глибину тієї екологічної прірви, від краю якої вона перебуває всього в одному невірному кроці. Сьогодні ще не пізно. Ще є шанс, що ми навчимося жити в симбіозі з нашим «зеленим будинком». З тою колискою, що дала колись світ Достоєвського, Тургенєва, Блока. З тим дивно прекрасною земною кулею, яка дала життя мільярдам підвидів істот живучих пліч-о-пліч із підвидом, що іменує себе людино. Як адже хочеться, щоб усі наші екологічні проблеми, катастрофи й лиха залишилися в минулому.
Найбільша в XX столітті техногенна катастрофа відбулася у квітні 1986 р. на Чорнобильській АЕС (Україна). При цьому загальне число потерпілих перевищило 9 млн чоловік, 29 загинуло від гострої променевої хвороби. Загальна площа радіоактивного забруднення по ізолінії 0,2 мр/год ( більш, ніж в 10 раз більше норми) склала вже в перші дні аварії близько 0,2 млн км2, вона охопила багато районів України, Білорусії, а також ряд областей Росії. Чорнобильська катастрофа, на думку деяких експертів, з'явилася однією із причин розпаду Радянського Союзу.
Масштаби катастроф настільки страшні для екосистеми планети, що людство століттями буде розплачуватися за свої помилки, якщо не вб'є себе набагато раніше, як спробувало зробити це в 1979 році в Єкатеринбурзі (колишньому Свердловську). Тоді викид спор сибірської виразки вбив кілька сотень людей у радіусі 3 кілометрів від джерела поширення – інституту вірусології.
Ми вбиваємо себе, ми винищуємо флору й фауну планети, забруднюючи воду, ґрунт і повітря, які необхідні, як прожитковий мінімум для всього живого, що населяє нашу планету, створюємо собі самі все нові й нові екологічні проблеми.
Ядерний удар по Хіросімі, що відбувся в 1945 році приніс не тільки гуманітарну, але й екологічну катастрофу. По підрахунках аналітиків кількість смертей до 1980 року перевищило 98 000 людських життів, і продовжує дотепер збирати свою страшну данину у вигляді ракових пухлин і підвищеного рівня радіації, що винищують населення.
Але навряд чи цей приклад навчив людину акуратно звертатися з тим, що може стати причиною його винищування. Ні, ми не зупинилися на цьому. В 1979 році в США на реакторі « Тримайл-Айленд» через відмову систем і недбалості операторів відбувся викид радіоактивних газів в атмосферу. Це список обчислюється десятками різноманітних прикладів екологічних катастроф на планеті, що поперемінно забруднюють навколишнє середовище, і сьогодні здається, що зупинки цьому замкненому колу вже немає. Людина, знищивши все навколо, в результаті зникне й сама подібно динозаврам, які проіснувавши на вершині харчового ланцюжка Землі 160 мільйонів років, зникли з поверхні планети близько 65 мільйонів років тому.
Після вищевказаного поява міжнародної суспільної природоохоронної організації, заснованої в м. Ванкувер, Канада 15 вересня 1971 року Девідом Мактаггартом за назвою Greenpeace на початку виглядала жалюгідним глузуванням над спробами почати вирішувати глобальні екологічні проблеми, намагаючись залучити до них увагу громадськості. Однак на сьогоднішній день рух Greenpeace нараховує близько десятка основних проектів, серед яких не можна не відзначити морський проект, нафтовий, а так само проект запобігання катастрофічних змін клімату. Однак враховуючи той факт, що організація фінансується винятково за рахунок особистих добровільних пожертвувань, за три десятки років існування компанії з купки активістів рух перетворився в потужну міжнародну організацію, яка існує в більш ніж 40 країнах світу.
Усе частіше в ЗМІ показують кадри, як хтось із активістів намагається проникнути на танкери, що перевозять нафту, хтось оточує поїзди з ядерними відходами. Є навіть великі перемоги Greenpeace у цій нелегкій боротьбі за екологію, наприклад, скасування затоплення нафтовидобувної платформи за назвою Брент Спар. Деяким членам організації вдалося добратися до цього спорудження й прикувати себе до нього.
Однак навряд чи людина розуміє дійсну небезпеку того, що відбувається зараз на нашій планеті.
Ми самі заручники століття авто технологій. Адже всім відомо, що розробка електромобіля, який зміг би прийти на зміну автомобілям із двигунами внутрішнього згоряння, була на корені загублена покупкою патентів на цю розробку магнатами нафтових компаній. Навіщо вбивати нафтовий бізнес, що приносить сотні мільярдів доларів щорічно, якщо можна знімати «вершки» не вкладаючи засобів в нові лінії по складанню екологічно чистих автомобілів.
Кожний з нас знає, що 1 вересня - це День знань, однак як багато людей знає, що цей день є так само Днем пам'яті видів знищених людиною. За кожні 60 хвилин на планеті зникає приблизно три види флори й фауни. Нескладно підрахувати, що для повного знищення всього живого на Землі, включаючи рослини, знадобиться всього лише близько шістнадцяти з половиною тисяч років. Тільки до середини двадцятого сторіччя ми винищили 67 видів ссавців і 142 види пернатих.
В 2006 році на Кінофестивалі Sundance Film Festival відбулася прем'єра сумно нашумілої картини «Незручна правда» режисера Девіса Гуггенхайма. У листопаді касові збори перевищили 20 мільйонів доларів, а сам фільм сьогодні займає по зборах четверте місце у світі за час існування документального кіно. В 2007 році стрічка одержала два Оскара, у номінаціях «документальний фільм» і «пісня до фільму», а інститут Американського кіно назвав його однією з найбільших подій року. Фільм заснований на подіях, що розповідають про глобальні екологічні проблеми на нашій планеті.
Сьогодні середньозважена температура планети піднялася приблизно на 0,7 °C із часів початку технологічної промислової революції. Але як не дивно, більша частка зазначеної температури виросла всього за останні 50-60 років. І викликана ця хвиля діяльністю людини, а саме викидом газів в атмосферу іменованих у сучаснім суспільстві парниковим ефектом. Яка ж небезпека у зв'язку з потеплінням клімату на землі? Підвищення рівня світового океану?! – Так процес уже запущений і навіть у випадку стабілізації викиду газів в атмосферу зміни будуть тривати кілька тисячоріч. А це неминуче приведе до перерозподілу атмосферних опадів на планеті. Як результат усього вищеописаного виникнення природних катаклізмів, таких як цунамі, урагани, смерчі й посухи.
Звичайно ж, усі ми розуміємо, що благополуччя цивілізації недосяжне без споживання природних ресурсів. Сьогодні їх споживання досягло колосальних розмірів. Але чи замислювався хтось із нас, наскільки вистачить ще цього природного благополуччя? Скільки ще екологічних лих зможе витримати наша Матінка-Земля. Адже однаково, коли-небудь у далекім майбутньому, прийде перепрофілювати заводи й фабрики на споживання нових видів палива в результаті виснаження природних, так чому не зробити це зараз? Чому не почати заощаджувати сьогодні, не чекаючи поки почнуть осідати вироблені надра нашої планети й екологічні проблеми не погублять людство?
Але хто сказав, що наша обитель спокійно зносить усі лиха й страждання, які ми їй доставляємо? Хто сказав, що планета не пручається насильницькому способу життя на ній? Зараз серед рослинного світу налічується 450 видів рослин хижаків. Вони обрали вірний шлях виживання у своєму середовищі. Харчуються такі види в основному дрібними плазуючими й комахами, що мають необережність попастися в їхні зелені обійми.
На жаль, у зв'язку зі зміною поколінь людства, страшні сторінки історії досить швидко стираються з пам'яті наших предків. Людина не встигає освоювати важкі уроки страшних екологічних катастроф, що забрали мільйони одиниць людських життів, пов'язані з халатною недбалістю техніків, операторів, водіїв, електриків.
Планета поки терпить, іноді огризаючись, вона потім безмовно зносить вирубку лісів, випалювання полів, спустошення надр, що не дає нічого іншого, крім як жахливі шрами на її багатому чорноземами тілі. Вона завмирає при випробуваннях нових видів озброєння здатних з холодною недбалістю зробити її ненаселеною пустелею, такий же, як десятки сестер зірок у галактиках, що не зберігають ніякої іскри життя, що монотонно роблять свій безмовний шлях. Але як же все-таки хочеться вірити, що людина може усвідомити глибину тієї екологічної прірви, від краю якої вона перебуває всього в одному невірному кроці. Сьогодні ще не пізно. Ще є шанс, що ми навчимося жити в симбіозі з нашим «зеленим будинком». З тою колискою, що дала колись світ Достоєвського, Тургенєва, Блока. З тим дивно прекрасною земною кулею, яка дала життя мільярдам підвидів істот живучих пліч-о-пліч із підвидом, що іменує себе людино. Як адже хочеться, щоб усі наші екологічні проблеми, катастрофи й лиха залишилися в минулому.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.