Джессіка Теодор (Jessica Theodor), з університету Калгарі (Department of Biological Sciences at the University of Calgary), Канада, і її колега Джонатан Джейслер (Jonathan Geisler), з університету Південної Джорджії (Georgia Southern University), США, беруть під сумнів результати недавнього дослідження, присвяченого генеалогічному древу бегемотів.
Суперечка розгорілася після того, як нові окам'янілі залишки Індійської свині (Indohyus) були знайдені й описані групою вчених під керівництвом Дж. М. Тевіссена (J. G. M. Thewissen), професора медичного коледжу Північно-східного університету Огайо (Northeastern Ohio Universities College of Medicine), США. Тварина, що злегка нагадує свиню, жила близько 48 млн. років тому, жила у воді, а харчувалося на суші. Тевіссен дійшов висновку, що найближчою родичкою індохіуса є кити, а бегемоти набагато ближче до сучасних свиней, ніж до китів.
Теодор погоджується з першим висновком, але категорично не згодна із іншим: «Це суперечить майже всім даним аналізу ДНК, отриманим за останні 12-13 років. З урахуванням цих даних бегемоти повинні вважатися найближчою сучасною родичкою китів». Вона пояснює помилку Тевіссена тим, що для побудови генеалогічного древа він не використовував даних генетичного аналізу, а покладався лише на аналіз викопних залишків і в такий спосіб виключив усі дані, які говорять про подібність між китами й бегемотами.
Раніше при побудові генеалогічного древа вчені покладалися тільки на морфологію – тобто, на форму кісток. Однак успіхи, яких добилася в останні роки генетика, дозволяють залучати в якості додаткового інструмента результати аналізу ДНК, хоча провести аналіз ДНК виходить далеко не на всіх викопних залишках.
До того, як був проведений аналіз ДНК, бегемотів уважали близькими родичами свиней, але дані генетичного аналізу показують близьку подібність між бегемотами й китами. Джейслер і Теодор заявляють, що виключення даних аналізу ДНК при відтворенні генеалогічного древа не тільки ігнорує важливу інформацію, але й приводить до неправильних висновків про перехід цих тварин до водного способу життя: з роботи Тевіссена випливає, що в китів і бегемотів цей процес проходив незалежно, у той час як цілком можливо, що нове середовище проживання освоїв їх загальний предок.
Генетика вже не в перший раз приходить на допомогу палеонтологам: в 2006 році за допомогою генетичного аналізу було встановлено, що хутро сибірських мамонтів було бурого кольору, тоді як в інших представників цього виду воно було ясно-коричневим або пісковим.
Суперечка розгорілася після того, як нові окам'янілі залишки Індійської свині (Indohyus) були знайдені й описані групою вчених під керівництвом Дж. М. Тевіссена (J. G. M. Thewissen), професора медичного коледжу Північно-східного університету Огайо (Northeastern Ohio Universities College of Medicine), США. Тварина, що злегка нагадує свиню, жила близько 48 млн. років тому, жила у воді, а харчувалося на суші. Тевіссен дійшов висновку, що найближчою родичкою індохіуса є кити, а бегемоти набагато ближче до сучасних свиней, ніж до китів.
Теодор погоджується з першим висновком, але категорично не згодна із іншим: «Це суперечить майже всім даним аналізу ДНК, отриманим за останні 12-13 років. З урахуванням цих даних бегемоти повинні вважатися найближчою сучасною родичкою китів». Вона пояснює помилку Тевіссена тим, що для побудови генеалогічного древа він не використовував даних генетичного аналізу, а покладався лише на аналіз викопних залишків і в такий спосіб виключив усі дані, які говорять про подібність між китами й бегемотами.
Раніше при побудові генеалогічного древа вчені покладалися тільки на морфологію – тобто, на форму кісток. Однак успіхи, яких добилася в останні роки генетика, дозволяють залучати в якості додаткового інструмента результати аналізу ДНК, хоча провести аналіз ДНК виходить далеко не на всіх викопних залишках.
До того, як був проведений аналіз ДНК, бегемотів уважали близькими родичами свиней, але дані генетичного аналізу показують близьку подібність між бегемотами й китами. Джейслер і Теодор заявляють, що виключення даних аналізу ДНК при відтворенні генеалогічного древа не тільки ігнорує важливу інформацію, але й приводить до неправильних висновків про перехід цих тварин до водного способу життя: з роботи Тевіссена випливає, що в китів і бегемотів цей процес проходив незалежно, у той час як цілком можливо, що нове середовище проживання освоїв їх загальний предок.
Генетика вже не в перший раз приходить на допомогу палеонтологам: в 2006 році за допомогою генетичного аналізу було встановлено, що хутро сибірських мамонтів було бурого кольору, тоді як в інших представників цього виду воно було ясно-коричневим або пісковим.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.