Грати - так з вигадкою!

Іноді граючі тварини можуть «винайти» і нові прийоми: випадково зробити якийсь новий рух, який потім інтенсивно використовується в грі.

Такі випадки описав німецький дослідник  Е. Гвиннер, який оселив зграю  воронів у величезному вольєрі. Птахи  не тільки маніпулювали всіма предметами, що попадали  у вольєр, але, крім того, винаходили дії, звичайно воронам  не властиві.
Наприклад, якось узимку один з  воронів випадково посковзнувся на льоду, що покрив землю у вольєрі. Усі  наступні дні, поки лід не  розтанув, він тільки тим і  займався, що катався по «ковзанці», як це люблять робити взимку  діти, та й дорослі. Іншим  воронам - цім великим чорним  важливим птахам теж сподобалась гра й не  уповільнили приєднатися до «винахідника». Ця  розвага була у воронів не  єдиною. Крім катання по льоду,  вони винайшли й інші, не  менш дивні для птахів заняття.  Вони, наприклад, любили повисіти на  гілці вниз головою, вчепившись за  неї лапами. І знову першопрохідцем  виступив один, той же самий  ворон, а інші до нього  охоче приєдналися.

Такий винахід нових дій, які  не мають практичного застосування, відзначений  й в інших тварин, наприклад  у собак і дельфінів. А  спостерігачі в Африці звернули увагу  на одне слоненя, яке регулярно розважалося тим, що приймало незвичайні пози, що рідко  зустрічаються в його родичів. Він навчився плазувати на череві, перекочувався через спину, волочив задні ноги,  немов поранений олень або всідався  з опущеними вухами, як собака.  Такі трюки можна бачити в  слонів у цирку, але там  вони засвоюють їх тільки завдяки  завзятій праці дресирувальника.

Особливо славляться новаторством в іграх  дельфіни . Із цією їхньою якістю  зіштовхнулася знаменита американська дресирувальниця Карен  Прайор, яка працювала в одному з перших дельфінаріїв на Гавайях.  Разом зі своїми колегами вона  підготувала цілий спектакль, де дельфіни  виконували «хором» і поодинці  різноманітні трюки.
Спектакль ішов за спектаклем, тварини  працювали чітко й злагоджено, але  дресирувальникам захотілося пожвавити виставу. І  тоді вони вирішили продемонструвати глядачам  перші етапи дресирування дельфінів, заохочуючи  їх природні дії, які ще  не пов'язані з певною командою  дресирувальника.

Для цього вибрали самку по  кличці Малія. Якийсь час вона  плавала уздовж борту, очікуючи якої-небудь  команди. Нічого не дочекавшись, вона  нетерпляче ляснула хвостом по воді  - і відразу одержала  заохочення. Коли вона ляснула ще раз, її знову заохотили й для Малії цього виявилося досить:  вона зрозуміла, що від неї потрібно, ударила хвостом, одержала рибу,  з'їла її й знову продовжувала  бити хвостом.

Наступного разу на початку  сеансу Малія відразу ж почала  ляскати хвостом, уважаючи, що саме  цього чекає від неї дресирувальниця.  Переконавшись, що її розрахунки не  виправдалися й що риби їй  не кидають, вона знову розлютилася,  здійнялася дибки й плюхнулася  у воду боком, піднявши хмару  бризів.

Одержавши рибку, Малія відразу  прийнялася плюхатися знову й знову,  але спочатку перемежовувала стрибки ляскотом  хвоста. Переконавшись, що це перешкоджає  одержанню нагороди, вона перестала ляскати  хвостом і тільки «плюхалася».

Наступні два дні дресирувальники нагороджували  дельфіниху, якщо вона робила ще  який-небудь новий рух, ляскала по  воді головою, плавала черевом нагору,  витикалася з води. Іноді для  різноманітності вони заохочували її за  виконання старих трюків.

Але скоро виникла важка ситуація  й дельфіниха вже перебрала весь  свій репертуар. І от Малія  кружляла по басейну, виконуючи один  трюк за іншим, але всі  вони вже в минулому відомі й  нічого нового не виявлялося. Вихід  знайшла сама Малія. Замість того,  щоб знову повторювати закріплені елементи  поведінки, вона раптом розігналася, перевернулася  на спину, підняла хвіст і  близько п'яти метрів рухалася за інерцією, тримаючи хвіст у повітрі.  Одержавши нагороду від тренера, Малія  повторила цей трюк раз десять,  причому щораз сковзала по  інерції усе далі й виглядала  усе забавніше.


На інший ранок Малия продемонструвала  рух із задертим хвостом. Коли  ж це нічого не дало,  вона спробувала ще кілька звичних  номерів, а потім круто здійнялася  в повітря й описала гарну  дугу черевом нагору, увійшовши у  воду майже без сплеску.
Так Малія знову довела, що  вона здатна винаходити зовсім нові  рухи. Більше того, вона дібрала смаку цього заняття. І  вистава за виставою вона продовжувала  демонструвати все нові трюки. Вона  вертілася в повітрі. Вона плавала  черевом нагору, прокреслюючи спинним плавцем  лінії в тонкій плівці мулу  на дні басейну, оберталася під  водою навколо своєї поздовжньої осі,  точно штопор. Вона по власному  почину проробляла такі штуки, які  ніколи не прийшли б у  голову дресирувальникам, а якби  й прийшли, то їм було  б дуже важко пояснити тварині,  чого від неї хочуть.

Малія немов би засвоїла критерій:  «Треба робити те, чого тренер  ще не бачив і за  що ніколи не нагороджував». І  раз за разом вона старанно  пропонувала що-небудь нове, хоча й  не на кожній виставі, але  досить часто. Часом, побачивши дресирувальників  ранком, вона приходила в сильне  збудження. І, як пише К.  Прайор, « у нас міцніло абсолютно  антинаукове переконання, що Малія в  житловому басейні всю ніч безперервно  винаходить нові номери й квапиться  почати першу виставу, усім своїм  видом говорячи: "Почекайте, я вам  зараз таке покаджу!"

Таку ж винахідливість в іграх  проявляють і дельфіни, що живуть на  волі. Вони плавають наперегони з  кораблями, час від часу роблячи  запаморочливі стрибки й піднімаючи хмари  бризів.